Олександр Елькін вирушив на освітнє стажування до Сінгапуру

А ви вже слідкуєте за двотижневим стажуванням натхненника руху EdCamp Ukraine Олександр Елькін (Oleksandr Elkin) у Сінгарупі - за програмою Leaders in Education Programme International для адміністраторів/-ок освіти й представників/-ць профільних міністерств? Виявляється, обравши цінності "доброго суспільства" магістральною темою EdCamp Ukraine 2018, ми потрапили "в саме яблучко". Чому? Читайте нижче у публікації.

TSLN ПО-СІНГАПУРСЬКИ

“Якщо ви думаєте у термінах року - саджайте насіння; якщо десяти років - висаджуйте дерева; якщо ста років - навчайте людей” - цими словами зі стародавнього китайського трактату починається сучасний робочий зошит, який нам презентували на початку стажування.

38 учасниць і учасників з 23 країн світу приїхали до міста-країни, де єдиним натуральним ресурсом, як прийнято говорити у Сінгапурі, є люди.

Двотижневий курс Leaders in Education Programme International для адміністраторів/-ок освіти й співробітників/-ць профільних міністерств діє з 2006 року, має потужну мережу випускників у країнах, що розвиваються, і став флагманським для @National Education Institute.

Ця освітня установа є частиною Наньянського технологічного університету і єдиним інститутом в країні, який готує майбутніх педагогів, а також сприяє їхньому подальшому розвитку. Усі дні, окрім виїзних сесій до закладів освіти, ми проведемо на лекційних заняттях від найкращих освітян Сінгапуру та у синдикатних групах для обговорення у цій педагогічній кузні країни.

На 5,6 мільйонів сінгапурців діє 350 шкіл, де для 500-тисячного учнівства викладають 33 тисячі вчительок і вчителів. До речі, їм допомагає ще десь 2 тисячі освітян, серед яких - асистенти для дітей з ООП, консультанти/-ки з емоційних потреб, а також кар’єрні коучі. Із загальною площею лише 700 квадратних кілометрів у радіусі 1000 метрів - до шести середніх закладів освіти. Дух конкуренції снує тут усюди ))

Проте Сінгапур більше про єдність несхожих. Він як мультикультурна мозаїка, де гармонійно переплітаються різні релігії й мови. Китайці становлять 75% населення, малайці - 14%, тамільці - 7%. Серед релігій домінує будизм, але поширені й даосизм, іслам, християнство.

У 1956 Сінгапур виборов своє право на незалежність. «Важко переоцінити важливість освіти у процесі розбудови нації» - зазначає у своєму вступному слові пані Ху Пенг (Ho Peng).

Ця вчителька історії за базовою освітою пройшла шлях від викладання - до того, щоб стати гендиректоркотркою міністерства освіти. Вона часто повертається до історичних аспектів, коментуючи розвиток освіти.

У фазі виживання на етапі відстоювання суверенності було прийнято три головні рішення:

(1) англійська стала державною і робочою мовою уряду при збережені уваги до рідних мов, вивчення яких сьогодні займає до 30% усього часу, (2) запроваджено громадянську освіту, що починалася зі знання гімну, розуміння символіки країни і святкування національних днів, (3) потужна увага до природничо-математичних дисциплін (зауважили, що від початку - вже без гендерної дискримінації, з рівними шансами для дівчат і хлопців).

У 1997 році була запропонована трансформаційна модель, яка у заголовку мого допису представлена скороченням TSLN. Сінгапурці дуже полюбляють використовувати багато абревіатур, заледве встигаю записувати.

Thinking School, Learning Nation (Школи, які мислять - нація, яка навчається) є моделлю розвитку, що була запропонова Міносвіти на основі широко діалогу і результатів роботи 32 груп стейкхолдерів. Пані Пенг у свій час входила до двох із них.

В основі цього підходу чотири ключові важелі:

(І) БАЛАНС між шкільною автономією і звітністю. Наприклад, у Сінгапурі відмовилися від шкільних інспекцій, які призводили до стресу щонайменше тричі на рік, на користь проведення школами самооцінювання (систему, яка включає 9 компонентів, нам ще обіцяли прокоментувати).

(ІІ) ПОСИЛЕННЯ СПІВПРАЦІ між школами, Інститутом національної освіти і Міністерством освіти. Зокрема, проведення щоквартальних зустрічей зі шкільними директорами/-ками, а також непоказові робочі візити міністра і членів його команди до всіх закладів освіти.

(ІІІ) КУРІКУЛУМ - стандарт, до мислить. Політика двомовності, природничо-математичний фокус, а також навчання, засноване на цінностях (сінгапурці обрали для себе повагу, відповідальність, гнучкість, цілісність, турботу, гармонію). Поєднння глибини знань з предмету й крос-дисциплінарні зв’язки. Зменшення обсягу матеріалів - не "як", а "чого" навчати. Стандарт переглядається суттєво кожні 6 років, а через три роки проходить несистемне рев‘ю.

(ІV) УЧИТЕЛЬСТВО, яке зростає.

Покращення якості й збільшення кількості педагогів, які сумлінно працюють у класах з близькою (а то і більшою) порівняно з украінською наповненістю: 32 особи у молодшій школі, 44 - у середній. Наразі тільки найкращі йдуть у професію, право навчатися отримує тільки кожний 10 абітурієнт/-ка.

Педагогам пропонують конкуренту зарплату, яку переглядають з регулярністю щодва роки, а також інструменти визнання, у тому числі, категорії й вислугу за роками. Учительки і вчителі отримують від держави покриття на професійне зростання протягом 100 годин на рік (є необов’язковим).

А загалом кожний сінгапурець - 500 місцевих доларів (1 S$ = 20 грн) на будь-який розвиток як мотивацію до навчання впродовж життя. Політики цієї країни ставлять собі за мету збільшити населення удвічі, щоб не втрачати конкурентоздатність. Вірять і підтримують розкриття потенціалу кожного громадянина і кожної громадянки, не зважаючи на стартові можливості у суспільстві.

«Система сильна настільки, наскільки слабким є його вчитель або вчителька» (тобто - сила чи слабкість педагогів визначають межі потужності країни), - підсумовує 20-річний шлях, який пройшов Сінгапур до моменту, щоб бути згаданим у верхній рядках рейтингів накшталт PISA або TIMSS.

Причому, країну не оминають і такі виклики, як старіюче населення, розшарування суспільства за рівнем доходів, фіксація батьків на результатах тестувань.

Пані Ху легко йде на контакт, намагається встигнути відповісти на всі запитання, нікого не ігнорує. Тут неприйнятно запізнюватися - все відбувається згідно з чітким протоколом, з увагою до дрібниць. Навіть фотографування: розсадка, кут розвороту тіла, дрес-код.

Але її не женуть.

«Ви знаєте, ким ще є ваша спікерка - вона невістка прем`єр-міністра» - пояснюють організатори після змістовного і харизматичного виступу пані Пенг.

І в цей момент проявляється поки невидима азіатська ієрархічність, що відповідає авторитету, який є заслуженим. Цікавий симбіоз, який продовжу досліджувати вже завтра.

Наступні публікації читайте на сторінці Олександра за посиланням: https://www.facebook.com/oleksandr.elkin.